2019-01-20

«Моя політика – це освіта»

Пауль Пшенічка, довірена особа Андрія Садового, кандидата на пост Президента України,  розповів, чому підтримує саме Андрія Івановича.

Заслужений вчитель України, переможець Національної премії Global Teacher Prize Ukraine-2017  Пауль Пшенічка викладає фізику та  астрономію у Чернівецькому ліцеї №1.  Пауль Францович розповів, чому підтримує Андрія Садового і чому, реформуючи освіту, варто одразу бачити загальну концепцію.

  • Паулю Францовичу, скажіть, чому Ви приєдналися до команди саме Садового?
  • Бо дуже поважаю його і позитивно ставлюся до його роботи. Ми давно знайомі. Я часто буваю у Львові, і знаю команду Андрія Івановича у мерії. Він направду  зумів створити дуже потужну команду з дуже цікавими людьми, які очолюють дуже цікаві напрямки, які є не у кожному місті. Там працюють високоосвічені люди, і мені це імпонує. Багатьох знаю. Чудова команда. А керівник насамперед  повинен створити команду. І, звісно, мені подобається Львів,  точніше те, що як він змінився  за останні роки.  Ну і найголовніше,  мені особливо імпонує, що Андрій  Іванович  ставить на одне з перших місць освіту. Андрій Садовий –  ерудована,  розумна людина, хороший менеджер. Хороший сім’янин. Сповідує правильні життєві цінності,  які я поділяю. Вважаю,  це достойна людина, яка може балотуватися на посаду Президента нашої країни.
  • Напевно, багатьом буде цікаво, чи пропонували Вам інші політики підтримати їх?
  • Ні. Мене запрошували, скажімо,  на форум. Просто виступити.  Не більше.
  • У Вас була можливість спілкуватися із Андрієм Садовим?
  • Так, звичайно. І не раз. Говорили про все. Про освіту, в тому числі. У нас співпадают ь позиції. Що він може у мене запитувати? Звісно, не як керувати містом. Запитував,  яка моя позиція і бачення стратегії розвитку освіти. Бо, звісно, я маю  своє бачення,  якою мала би бути освіта – серйозною, ґрунтовною, такою, яка буде допомагати дітям досягати вершин. Такою,  якою вона є у країнах першої  десятки. Багато країн поставили на освіту і виграли. Наші політики мали би це розуміти.
  • Чи знайомі Ви особисто ще з кимось з команди «Самопомочі»?
  • Звісно. Наприклад, з Оксаною Сироїд, віце-спікером Верховної Ради України. Надзвичайно ерудована людина. У Чернівцях це Ірина Ткачук, голова міської «Самопомочі», моя учениця, до слова (на фото).  Знаю й інших людей із «Самопомочі».
  • Як довірена особа, Ви, певно,  будете організовувати різні зустрічі…
  • Я, швидше,  готовий не організовувати зустрічі, а брати участь у них. Я не є прибічником, коли людей починають збирати  скажімо,  на тролейбусній зупинці і агітувати. Це не ефективний спосіб. Зараз ефективний спосіб – соціальні мережі телебачення.
  • Ви активний користувач соціальних мереж?
  • Ні. Бо часу мало. Але я  там присутній.
  • Як змінилося Ваше життя і робота в ліцеї після того, як Ви стали кращим вчителем в Україні?
  • Ніяк. Працюю, як і раніше.
  • Ставлення колег?
  • Ставляться по-різному. Стосунки які були, такими ж і лишилися. А учні взагалі на титули уваги не звертають.
  • «Самопоміч» важливу  увагу приділяє освіті. Кардинально і все одразу не змінити. З чого треба починати, як гадаєте?
  • Нічого кардинально не можна змінити. Навіть,  якщо ви моркву на городі захочете викопати і будете  дуже різко сіпати, ви з тим бадиллям лишитися, а морква буде на місці. Люди помилково у нас думають,  що із сьогоднішнього дня до завтра можна все змінити.  Все змінити можна – перевернути вверх ногами, але в тому самому болоті далі будемо  борсатися. Треба налаштуватися на поступові, але цілеспрямовані зміни. Не треба різких рухів. Освіта, наука і культура – це три, так би мовити,  ударні теми в будь-якій країні, яка хоче вийти на магістральну дорогу успіху і процвітання.
  • Тому радите починати з…?
  • Та у нас вже розпочали. Почали з реформи початкової школи. Але не має загальної стратегії в освіті. А якщо ти не знаєш, куди йдеш..  Тобто наскрізної стратегії,  точно проробленої,  немає. Я про це говорив у Верховній Раді, коли там виступав.  Серйозна, фундаментальна різностороння стратегія розвитку освіти – ось що має бути.  Як це робиться закордоном.  Треба бачити,  куди ти йдеш, перш ніж йти взагалі. Кінцеву ціль треба бачити зразу. А не якимось частинами займатися.  Ну і треба відповідно фінансувати освіту. Сьогодні  країни інвестують в освіту 20-30  відсотків свого бюджету.   У нас так запущено, що  треба ще більше. Галузь, яка не фінансується, вона шкутильгає на дві ноги.
  • Але, напевно, якщо політики радитимуться з фахівцями, то щось все-таки буде рухатися і змінюватися…
  • Змінюються люди – змінюється країна. Не навпаки.
  • Скажіть, Ви готові до тих коментарів, які можуть зараз з’являтися, мовляв, Пшенічка подався у політику?
  • Я не подався у політику. І навряд, чи буду нею займатися. Моя політика – це освіта. Але я підтримую достойних людей, які є в політиці.

Цікаві факти про Пауля Пшенічку:

  • Заслужений вчитель України Пауль Пшенічка  має за плечима 47 років педагогічного стажу. Зараз  викладає фізику та астрономію Чернівецькому у міському ліцеї №1. У національній премії Global Teacher Prize Ukraine змагався з молодими педагогами – і переміг.
  • Дід Пауля Францовича прибув до Чернівців із Праги  у пошуках кращого життя.
  • Англійську Пауль Пшенічка освоїв самотужки. Каже, взяв книжку  -оксфордський курс, 4 томи, і за два тижні її освоїв Потім багато читав, слухав. Вчив англійську після сорока.